Mar. 18th, 2014
Відкритий лист духовенства Полтавської єпархії
Української Православної Церкви Київського Патріархату
до духовенства Полтавської та Кременчуцької єпархій
Української Православної Церкви Московського Патріархату.
Нехай всі будуть єдині. (Ін. 17.21)
Всяке царство, розділившись само в собі, опустіє; і всякє місто або дім, розділившись сам в собі, не устоїт (Мф. 12:25).
Ваші Преосвященства! Всечесні отці!
Звертаємось до вас в цей важкий для нашої Батьківщини час. Україна переживає складні часи. Ми тільки-но звільнилися від лицемірного та кривавого диктатора, ми ще не встигли оплакати загиблих від його рук бійців «Небесної сотні», та зраджених міліціонерів, а вже агресор прийшов зі зброєю і провокаціями на нашу Богом дану землю. І це при всій слабкості нашої центральної влади, армії та силових структур. Крім цього, ще й розколото Українське Православ’я.
Українська Церква розділена не з нашої вини, не ми скликали та скріплювали своїми підписами неканонічний розкольницький Харківський собор 1992 року, але ми готові дивитися на нього, застосовуючи принципи церковної ікономії, – пробачити і забути про нього заради канонічної єдності Українського Православ’я.
( Read more... )
Української Православної Церкви Київського Патріархату
до духовенства Полтавської та Кременчуцької єпархій
Української Православної Церкви Московського Патріархату.
Нехай всі будуть єдині. (Ін. 17.21)
Всяке царство, розділившись само в собі, опустіє; і всякє місто або дім, розділившись сам в собі, не устоїт (Мф. 12:25).
Ваші Преосвященства! Всечесні отці!
Звертаємось до вас в цей важкий для нашої Батьківщини час. Україна переживає складні часи. Ми тільки-но звільнилися від лицемірного та кривавого диктатора, ми ще не встигли оплакати загиблих від його рук бійців «Небесної сотні», та зраджених міліціонерів, а вже агресор прийшов зі зброєю і провокаціями на нашу Богом дану землю. І це при всій слабкості нашої центральної влади, армії та силових структур. Крім цього, ще й розколото Українське Православ’я.
Українська Церква розділена не з нашої вини, не ми скликали та скріплювали своїми підписами неканонічний розкольницький Харківський собор 1992 року, але ми готові дивитися на нього, застосовуючи принципи церковної ікономії, – пробачити і забути про нього заради канонічної єдності Українського Православ’я.
( Read more... )